Подія Керрінгтона 1859 року вважається найпотужнішою геомагнітною бурею за всю історію спостережень. Тоді вона вивела з ладу телеграфні системи, а повторення бурі такого масштабу в сучасному світі могло б одночасно вдарити по електромережах, супутниках, GPS та інтернет-інфраструктурі.
Про це повідомляють Новини Планети з посиланням на WION.
На початку вересня 1859 року британський астроном Річард Керрінгтон побачив над групою сонячних плям надзвичайно яскравий спалах. Менш ніж за 18 годин корональний викид маси подолав близько 150 млн кілометрів і досяг Землі. Швидкість потоку плазми оцінювали у понад 2000 км/с.
Наслідки були незвичайними навіть далеко від полярних регіонів. Полярне сяйво спостерігали над Кубою, Ямайкою, Гаваями та Колумбією. Найсерйозніше постраждала телеграфна мережа: обладнання іскрило, папір загорявся, а на деяких лініях оператори могли передавати повідомлення навіть після відключення батарей.
Сучасна цивілізація значно сильніше залежить від технологій, тому наслідки аналогічної події можуть бути набагато масштабнішими. Однією з головних проблем стануть потужні струми, які геомагнітна буря здатна створювати в електромережах. Вони можуть перегрівати й пошкоджувати високовольтні трансформатори та спричиняти каскадні відключення електроенергії.
Подібний сценарій уже відбувався, хоча й у значно меншому масштабі. У 1989 році геомагнітна буря вивела з ладу енергосистему Hydro-Québec, через що близько п’яти мільйонів людей залишилися без електроенергії приблизно на дев’ять годин.
Під загрозою опиняться і супутники. Під час сильного сонячного шторму верхні шари атмосфери розширюються, посилюючи опір для апаратів на низьких орбітах. Через це супутники можуть втрачати висоту, а проблеми з ними здатні вплинути на навігацію, зв’язок, GPS та системи передавання точного часу.
Інтернет, за таким сценарієм, не обов’язково зникне в усьому світі, однак можливі серйозні перебої. Особливо вразливими будуть системи, які залежать від стабільного електропостачання, дата-центрів, наземних підсилювачів та протяжних кабельних мереж.
Наскільки реальною є така загроза, показав випадок у липні 2012 року. Тоді Сонце спричинило потужний викид, який за характеристиками порівнювали з подією Керрінгтона. Земля уникнула прямого удару лише тому, що в цей момент перебувала в іншій частині своєї орбіти.
Точно передбачити, коли може повторитися буря такого масштабу, вчені не можуть. Тому основними засобами захисту залишаються постійне спостереження за Сонцем, раннє попередження та готовність енергетичних і телекомунікаційних систем до сильних геомагнітних збурень.
