У ранньому Всесвіті астрономи виявили надмасивну чорну діру, яка змушує переглянути відомі закони фізики. Цей космічний об’єкт поглинає матерію з неймовірною швидкістю, що в 13 разів перевищує теоретично можливу межу, і водночас генерує два несумісні типи випромінювання.
Про це повідомляють Новини Планети з посиланням на Live Science.
Унікальний квазар отримав назву ID830. Науковці побачили його таким, яким він був 12 мільярдів років тому, тобто лише через 1,8 мільярда років після Великого вибуху. Маса цього гіганта справді вражає — вона у 440 мільйонів разів більша за масу Сонця і в сотню разів перевищує розміри чорної діри в центрі нашого Чумацького Шляху.
Зазвичай процес живлення таких об’єктів відбувається поступово і суворо контролюється межею Еддінгтона. Коли цей ліміт маси досягається, вмикається механізм саморегуляції, який тимчасово зупиняє поглинання. Проте ID830 ігнорує ці правила, перевищуючи межу росту в 13 разів. Дослідники припускають, що така аномалія могла бути спровокована раптовим поглинанням гігантської зірки або величезної газової хмари.
Ще однією загадкою для наукової спільноти стало одночасне генерування різних типів хвиль. Чорна діра випускає радіохвилі зі своїх полюсів, тоді як диск розпеченої речовини навколо неї створює потужне рентгенівське випромінювання. Раніше вважалося, що настільки швидкий ріст і одночасний викид цих типів випромінювання є абсолютно неможливими.
Це несподіване відкриття доводить, що у космосі діють ще невідомі нам фізичні механізми. Також воно яскраво демонструє, як подібні гіганти впливали на формування ранніх галактик. Потужна енергія від агресивного поглинання нагрівала та розсіювала міжзоряний газ, що фактично зупиняло народження нових зірок навколо чорної діри.
