Деякі люди можуть роками спати лише 4–6 годин на добу і при цьому не відчувати очевидних наслідків недосипання. Дослідники з Інституту нейронаук Вейля при Каліфорнійському університеті з’ясували, що однією з причин може бути рідкісний варіант гена ADRB1, який впливає на роботу нейронів, відповідальних за бадьорість.
Про це повідомляють Новини Планети з посиланням на Neuron.
Мутацію раніше виявили в родині, представники кількох поколінь природно спали близько шести годин або менше й почувалися нормально. Експерименти на генетично модифікованих мишах показали, що зміна ADRB1 робить певні нейрони стовбура мозку активнішими та допомагає мозку швидше переходити від сну до бадьорості.
Як ген ADRB1 може скорочувати тривалість сну
Рецептор ADRB1 активно представлений у ділянці мозку, пов’язаній із підтриманням бадьорості. За наявності мутації ці нервові клітини легше активуються та довше залишаються активними, тому загальна тривалість сну може скорочуватися без звичних проявів недосипання.
Однак ефект виявився не однаковим у всіх. Коли дослідники проаналізували дані 191 929 людей, мутацію знайшли у 69 неродичів. Вони спали в середньому 7,1 години, тоді як носії звичайного варіанта гена — 7,2 години.
Чому мутація працює не у всіх однаково
Науковці припускають, що вплив ADRB1 залежить від інших генетичних особливостей людини. Тому сама наявність мутації ще не означає, що її носієві справді достатньо чотирьох-шести годин сну.
ADRB1 також не є єдиним геном, пов’язаним із природно коротким сном. Раніше подібні варіанти виявляли в DEC2, NPSR1, GRM1 та SIK3, що вказує на існування кількох генетичних механізмів, які можуть впливати на потребу у сні.
Чи можна безпечно спати лише 4–6 годин
Для більшості людей — ні. Йдеться про рідкісну спадкову особливість, а не про здатність, яку можна виробити тренуваннями.
Дослідники наголошують, що звичайне скорочення сну до чотирьох-шести годин залишається пов’язаним із ризиками для здоров’я, якщо людина генетично не належить до так званих природних короткосплячих.
