The Bloop: хто видав найгучніший звук, будь-коли записаний в океані

У 1997 році, під час Холодної війни, ВМС США розставили по всьому Тихому океану мережу надчутливих підводних мікрофонів (гідрофонів). Їхня мета була військовою — відстежувати радянські підводні човни. Але одного разу ці мікрофони записали щось, що не було схоже ні на що, будь-коли почуте людиною. Це був надпотужний, наднизькочастотний звук, який отримав просту назву — “The Bloop” (“Бульк”). Він був настільки гучним, що його зафіксували сенсори на відстані понад 5000 кілометрів один від одного. Аналіз показав, що джерело звуку значно потужніше за сигнал від атомного підводного човна і, що найцікавіше, гучніше за крик будь-якої відомої морської істоти, включно з синім китом. Світ зіткнувся із загадкою: хто, або що, могло видати такий неймовірний звук у глибинах океану?

Що таке “The Bloop”?

Звук був записаний Національним управлінням океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA). Його ключові характеристики вражали:

• Низька частота: Він був на межі людського слуху, створюючи відчуття потужної вібрації.
• Величезна гучність: “The Bloop” був одним із найгучніших підводних звуків, будь-коли зафіксованих.
• “Органічний” профіль: Частотна модуляція звуку нагадувала звуки, які видають живі істоти, а не ті, що виникають внаслідок роботи техніки чи геологічних процесів.

Саме останній пункт і породив найзахопливішу теорію. Вчені NOAA спочатку припустили, що звук має біологічне походження. Але щоб видати такий гучний звук, ця істота мала б бути в кілька разів більшою за синього кита — найбільшу тварину, яка будь-коли жила на Землі. Ця ідея миттєво захопила уяву публіки. Чи міг у глибинах океану ховатися гігантський, невідомий науці монстр, подібний до міфічного Ктулху?

Пошуки “монстра” та наукове розслідування

Протягом майже 15 років таємниця “The Bloop” залишалася нерозгаданою. Вона стала однією з улюблених тем для криптозоологів та шанувальників творчості Говарда Лавкрафта (цікаво, що координати джерела звуку були відносно недалеко від місця, де, за творами письменника, спить його вигаданий монстр Ктулху).

Однак вчені продовжували аналізувати дані. Вони порівнювали аудіопрофіль “The Bloop” з іншими підводними звуками, які фіксувала їхня мережа. І з часом, завдяки вдосконаленню технологій та більшій кількості даних про звуки, що виникають в Антарктиці, вони помітили дивовижну схожість.

Розгадка: звук народження айсберга

У 2012 році NOAA офіційно оголосило, що таємницю “The Bloop” розкрито. Джерелом звуку виявився не гігантський монстр, а гігантський айсберг.

Це явище називається “льодотрусом” (icequake). Коли величезний шматок льоду відколюється від льодовика в Антарктиді, або коли в гігантському айсбергу утворюється тріщина, відбувається колосальний викид енергії. Цей процес генерує надзвичайно потужні та низькочастотні звукові хвилі, які можуть подорожувати на тисячі кілометрів під водою.

Аудіопрофіль “льодотрусу” виявився практично ідентичним до профілю “The Bloop”. “Органічна” природа звуку пояснюється складними процесами тертя, розлому та руху льоду, які створюють складну звукову картину, не схожу на прості звуки землетрусу чи виверження вулкана.

Отже, хоча версія про невідомого науці “кракена” була неймовірно захопливою, реальність виявилася не менш вражаючою. “The Bloop” — це не крик монстра, а могутній “голос” нашої планети. Це звук народження айсберга, що свідчить про дивовижні та потужні процеси, які постійно відбуваються в найвіддаленіших і найхолодніших куточках Землі, і які ми лише починаємо розуміти.