Проект “Азоріан”: як ЦРУ таємно підняло радянський підводний човен з дна океану

Проект Азоріан / фото: en.wikipedia.org

У березні 1968 року в Тихому океані, на північний захід від Гавайських островів, безслідно зник радянський дизель-електричний підводний човен К-129 з балістичними ядерними ракетами на борту. Радянський флот тижнями шукав свій зниклий ракетоносець, але так і не зміг його знайти. Проте американські військові, використовуючи свою секретну мережу підводних акустичних датчиків, зафіксували звук вибуху і змогли з неймовірною точністю визначити місце, де на глибині п’яти кілометрів спочивали уламки човна.

Для ЦРУ це був шанс мрії: отримати доступ до радянських ядерних боєголовок, шифрувальних машин та секретних кодів. Проблема була лише в тому, як непомітно підняти багатотонний підводний човен з однієї з найглибших точок океану, прямо під носом у радянського флоту. Так народився Проект “Азоріан”.

Яке прикриття вигадало ЦРУ для операції?

Підняти щось з глибини 5000 метрів було безпрецедентним інженерним завданням. Для цього було потрібне унікальне судно, будівництво якого неможливо було приховати. Тому ЦРУ розробило геніальну легенду — глибоководний видобуток корисних копалин.

Агентство звернулося до ексцентричного мільярдера-винахідника Говарда Хьюза. Його компанія Hughes Tool Company офіційно оголосила про будівництво інноваційного корабля “Hughes Glomar Explorer” для видобутку марганцевих конкрецій з дна океану. Легенда була ідеальною: Хьюз був відомий своїми амбітними та дивними проектами, тому ніхто не запідозрив, що справжня мета корабля — не видобуток мінералів, а підняття радянської субмарини.

Як був влаштований корабель-шпигун “Hughes Glomar Explorer”?

“Glomar Explorer” був дивом інженерної думки.

• “Місячний басейн”: У центрі корабля був величезний отвір у дні (“місячний басейн”), який можна було закривати і відкривати. Через нього всередину судна опускали та підіймали обладнання.
• Захоплюючий пристрій “Клементина”: Спеціально для місії було створено гігантську клішню-клітку під кодовою назвою “Клементина”. Її мали опустити на глибину 5 км, щоб вона обхопила корпус підводного човна.
• Система стабілізації: Корабель був оснащений потужними двигунами та системою динамічного позиціонування, що дозволяло йому залишатися нерухомим над однією точкою на дні океану навіть під час шторму.

Як проходила таємна операція з підняття К-129?

Влітку 1974 року “Hughes Glomar Explorer” прибув на місце катастрофи. Протягом кількох тижнів екіпаж повільно опускав “Клементину” на неймовірну глибину. Радянські кораблі спостерігали за американським судном, але, повіривши в легенду про видобуток копалин, не втручалися.

Операція була на межі успіху. “Клементині” вдалося захопити носову частину підводного човна. Але під час підйому на поверхню сталася катастрофа. Кілька металевих “пальців” клішні зламалися, і більша частина корпусу К-129 — включно з ракетним відсіком та шифрувальною рубкою — відірвалася і знову впала на дно.

ЦРУ вдалося підняти лише невеликий фрагмент носової частини. У ньому знайшли тіла шести радянських моряків, яких згодом поховали в морі з усіма військовими почестями (ЦРУ навіть зняло цей процес на плівку, яку пізніше передали Росії). Також було знайдено дві торпеди з ядерними боєголовками, але не балістичні ракети.

Як світ дізнався про таємницю Проекту “Азоріан”?

Незважаючи на часткову невдачу, операція залишалася в суворій таємниці. Але в 1975 році газета Los Angeles Times опублікувала статтю, що розкривала деталі проекту. Адміністрація президента Форда намагалася зупинити подальші публікації, звертаючись до ЗМІ з проханням не розголошувати державну таємницю. Саме тоді з’явилася знаменита фраза-відповідь ЦРУ на будь-які питання про цю операцію: “We can neither confirm nor deny” (“Ми не можемо ні підтвердити, ні спростувати”). Ця фраза назавжди увійшла в лексикон спецслужб.