Нове масштабне генетичне дослідження волокон Туринської плащаниці виявило на реліквії сліди рідкісної близькосхідної людської ДНК та мікроорганізмів, характерних для солоних водойм на кшталт Мертвого моря. Ці знахідки можуть свідчити про перебування полотна на Святій Землі, проте досі не дають остаточної відповіді на питання про його справжній вік та автентичність.
Про це повідомляє Scientific Reports.
Команда дослідників під керівництвом професора генетики та геноміки Падуанського університету Джанні Баркаччі провела поглиблений аналіз зразків реліквії, вилучених під час офіційної наукової експертизи 1978 року. Завдяки сучасним технологіям секвенування нового покоління вченим вдалося одночасно дослідити мільйони мікроскопічних біологічних фрагментів.
Головною сенсацією стало виявлення рідкісної людської мітохондріальної лінії H33, яка сьогодні поширена на Близькому Сході, зокрема серед друзів — етнорелігійної спільноти, що історично мешкає на території Святої Землі, в Йорданії, Лівані та Сирії.
Разом із цим на тканині зафіксували солелюбні мікроорганізми — археї, що може свідчити про тривале зберігання реліквії або обробку лляних ниток у середовищі з надзвичайно високою концентрацією солі, притаманною басейну Мертвого моря.
Водночас біологічний слід виявився надзвичайно строкатим через багатовіковий контакт полотна з людьми. У зразках зафіксували типові шкірні бактерії, мікроби та сучасні забруднення. Зокрема, одна з виявлених материнських ліній ДНК повністю збіглася з генетичним профілем професора П’єрлуїджі Байма Боллоне, який особисто брав ці проби майже пів століття тому.
Крім того, на плащаниці знайшли генетичні сліди середземноморських коралів, домашніх тварин, а також цілої низки культурних рослин. Поряд із пшеницею вчені виявили пилок європейської моркви сортів XV–XVI століть і навіть американських культур — кукурудзи, помідорів, картоплі та арахісу, які з’явилися на континенті лише після експедицій Колумба.
Автори роботи підкреслюють, що наявний коктейль із нашарувань ДНК не спростовує і не доводить біблійне походження плащаниці. Знайдені сліди наочно реконструюють географічний маршрут її переміщення крізь століття, але відокремити первинний генетичний матеріал від слідів пізніших торкань і ремонтів наразі неможливо.
