Міжнародна команда астрономів провела найточніші за всю історію вимірювання швидкості розширення Всесвіту. Однак замість відповідей нові дані залишили науковців ще більш спантеличеними: виявилося, що космос росте значно швидше, ніж передбачають усі сучасні фізичні моделі.
Про це повідомляє сайт Новини Планети з посиланням на Daily Mail.
Традиційно вчені використовують два різні підходи, щоб визначити сучасну швидкість розширення Всесвіту. Перший метод — прямий: астрономи аналізують рух сусідніх зірок і галактик у наш час. Другий — теоретичний: вони вивчають стан раннього Всесвіту і за допомогою фізичних моделей розраховують, якими ці темпи мали б бути сьогодні.
В ідеалі результати мали б збігатися, але на практиці виникла проблема. Розрахунки на основі раннього Всесвіту передбачають швидкість 67-68 км/с на мегапарсек, тоді як прямі спостереження за сусідніми зірками показують значно вищий темп — понад 73 км/с. Ця фундаментальна невідповідність отримала назву “напруга Габбла”.
Щоб усунути будь-які похибки, науковці об’єднали одразу кілька методів вимірювання (спостереження за червоними гігантами, надновими та різними типами галактик) у нову модель «Локальна мережа відстаней». Високоточні результати підтвердили аномалію: реальна швидкість розширення становить близько 73,5 кілометра на секунду на мегапарсек. Це перекреслює гіпотезу про банальну помилку в розрахунках.
«Якщо ця напруга реальна, як показує зростаюча кількість доказів, це може вказувати на необхідність нової фізики за межами стандартної космологічної моделі. Наше нинішнє розуміння Всесвіту, очевидно, втрачає якийсь ключовий компонент», — пояснюють автори дослідження у статті для журналу Astronomy & Astrophysics.
Вчені припускають, що стандартні фізичні моделі можуть не враховувати реальний вплив темної енергії, ще не відкритих частинок або невідомих змін гравітації. Цей розрив шаблону також підживлює апокаліптичні теорії: якщо гравітація зрештою подолає темну енергію, яка зараз розштовхує простір, Всесвіт може припинити розширення і почати стискатися до стану суцільної розпеченої кулі (теорія «Великого стиснення»).
