Історія «Титаніка» давно стала символом однієї з найвідоміших морських катастроф. Розкішний британський лайнер затонув у ніч проти 15 квітня 1912 року під час першого рейсу із Саутгемптона до Нью-Йорка. Після зіткнення з айсбергом судно протрималося на воді лише близько двох годин і 40 хвилин, а катастрофа забрала життя понад 1500 людей.
Про це повідомляють Новини Планети.
Попри сотні книжок, документальних стрічок і художніх фільмів, у справжній історії лайнера залишається чимало деталей, які здаються майже вигаданими. Розповідаємо про десять маловідомих фактів про «Титанік», підтверджених історичними документами, матеріалами офіційних розслідувань та дослідженнями уламків.
Спостерігачі не мали доступу до біноклів
У ніч зіткнення з айсбергом матроси, які чергували у спостережній вежі, не мали біноклів. Вони зберігалися у замкненій шафці, а ключ випадково забрав із собою офіцер Девід Блер, якого зняли з рейсу незадовго до відплиття.
Чергові Фредерік Фліт і Реджинальд Лі були змушені спостерігати за морем неозброєним оком. Історики сперечаються, чи допомогли б біноклі раніше помітити айсберг, однак сама історія із забутим ключем є правдивою.
Навчальну тривогу в день катастрофи не провели
На 14 квітня, день зіткнення, була запланована навчальна тривога з використанням рятувальних шлюпок. Однак її скасували. Точна причина цього рішення досі залишається предметом дискусій.
Екіпаж раніше проводив окремі тренування, тому твердження, що моряки взагалі не знали, як поводитися зі шлюпками, є перебільшенням. Водночас американське розслідування встановило, що частина працівників приєдналася до екіпажу лише перед відплиттям, а розподіл людей по шлюпках організували із запізненням.
На борту були шлюпки лише приблизно для половини людей
«Титанік» перевозив 20 рятувальних шлюпок, які могли вмістити приблизно половину пасажирів та членів екіпажу. Водночас судно формально відповідало британським правилам безпеки, оскільки тогочасні норми визначали необхідну кількість шлюпок переважно за тоннажем корабля, а не за кількістю людей.
Шлюпкові крани лайнера при цьому могли обслуговувати значно більше човнів. Офіційне розслідування США зазначало, що конструкція дозволяла розмістити до 48 шлюпок, однак фактично їх було лише 16 звичайних і чотири складані.
Деякі шлюпки спускали напівпорожніми
Навіть наявні місця використали не повністю. Частину шлюпок спустили на воду, коли в них залишалося багато вільного простору. Перші човни відходили від лайнера особливо погано заповненими, оскільки пасажири ще не усвідомлювали серйозності ситуації, а члени екіпажу побоювалися перевантаження.
Наприклад, одна зі шлюпок, розрахована приблизно на 65 людей, відійшла лише з 28 пасажирами. На початку евакуації багато хто не хотів залишати освітлений і зовні ще стабільний лайнер заради маленького човна посеред холодного океану.
Оркестр складався з двох окремих музичних колективів
Поширена історія про оркестр, який грав до останніх хвилин, має реальне підґрунтя. Водночас музиканти на борту формально належали до двох окремих ансамблів із різними стилями виконання. Під час катастрофи вони, імовірно, об’єдналися, щоб заспокоїти пасажирів.
Усі вісім музикантів загинули. Достеменно невідомо, яку композицію вони виконали останньою: свідки згадували як гімн «Ближче, Господи, до Тебе», так і інші мелодії. Тому знаменита сцена, відтворена в кіно, залишається лише однією з версій подій.
Електрика працювала майже до повного занурення судна
Поки «Титанік» тонув, його освітлення продовжувало працювати. Інженери та механіки залишалися внизу, підтримуючи роботу генераторів, насосів і радіообладнання. Завдяки цьому екіпаж міг передавати сигнали лиха, а пасажири — пересуватися освітленими палубами.
Жоден із корабельних інженерів не вижив. Світло згасло лише незадовго до того, як лайнер остаточно пішов під воду, що зробило останні хвилини катастрофи ще моторошнішими.
Кілька собак пережили катастрофу
На борту перебували домашні тварини заможних пасажирів. Врятуватися вдалося щонайменше трьом маленьким собакам, яких власники змогли взяти із собою до шлюпок. Серед них були померанські шпіци та пекінес.
Великі собаки переважно залишилися на кораблі. Точну кількість тварин установити складно, оскільки не всіх їх внесли до офіційних списків. Однак історія про собак, які опинилися серед небагатьох врятованих, не є легендою.
Одна жінка пережила аварії всіх трьох лайнерів одного класу
Стюардеса Вайолет Джессоп працювала на трьох кораблях класу «Олімпік» і пережила аварії кожного з них. У 1911 році вона перебувала на «Олімпіку», коли той зіткнувся з військовим кораблем. Наступного року Джессоп вижила під час загибелі «Титаніка».
У 1916 році вона служила медсестрою на «Британіку», який затонув після вибуху в Егейському морі. Джессоп знову врятувалася, хоча ледь не потрапила під гвинти судна. Через це її згодом почали називати «міс Непотоплюваність».
Уламки знайшли лише через 73 роки
Місце загибелі «Титаніка» вдалося виявити у вересні 1985 року під час спільної американсько-французької експедиції під керівництвом дослідника Роберта Балларда. Уламки лежать на глибині приблизно чотирьох кілометрів, за сотні кілометрів від узбережжя Ньюфаундленду.
Дослідження підтвердило свідчення тих, хто говорив, що корабель розламався на дві частини. Носова і кормова секції лежать окремо, а між ними розташоване велике поле уламків із речами пасажирів та елементами конструкції.
«Титанік» повільно зникає на дні океану
Корпус лайнера вкритий так званими рустикалами — утвореннями, схожими на бурульки з іржі. Насправді це складні колонії мікроорганізмів, які руйнують метал корабля. Через корозію, океанічні течії та діяльність бактерій стан уламків поступово погіршується.
Дослідники регулярно фіксують обвалення окремих частин судна. Тому «Титанік» є не лише меморіалом однієї з найбільших морських трагедій, а й своєрідною підводною лабораторією, що допомагає науковцям вивчати руйнування металевих кораблів у глибокому океані.
