Глава МЗС Росії Сергій Лавров відкрито висловлює невдоволення діями США, звинувачуючи Вашингтон у невиконанні домовленостей зустрічі в Анкориджі. Політолог Вадим Денисенко пояснив, що саме міг пообіцяти Трамп і чому він змушений був відмовитися від своїх слів.
Про це повідомляють Новини Планети з посиланням на 24 Канал.
Очільник російського дипломатичного відомства більше не приховує роздратування. Він нарікає на ігнорування кулуарних угод, які нібито були досягнуті під час переговорів Дональда Трампа та Володимира Путіна. Хоча офіційно зміст цієї бесіди не розголошувався, експерти припускають, що йшлося про глобальний переділ сфер впливу, який безпосередньо стосувався України.
На думку політолога Вадима Денисенка, американський президент міг попередньо погодитися на певні територіальні компроміси, вигідні Москві. Проте після того, як інформація про ймовірний «обмін територіями» потрапила у медіапростір, проти такої ідеї виступила вся американська преса, включно з лояльними до республіканців виданнями.
«Трамп просто не зміг розвернутися на 180 градусів у той момент. Після цього він був змушений відіграти назад. І це певною мірою дратує Росію, адже у Кремлі вважали, що вони фактично досягли свого», – підкреслив аналітик.
Розуміючи, що політичні домовленості руйнуються, а військовим шляхом захопити бажані території не вдається, Кремль змінив тактику. Москва зробила ставку на енергетичний терор, намагаючись через блекаути змусити Київ сісти за стіл переговорів на своїх умовах.
«Станом на зараз росіяни не мають можливості добитися цілей силою. В Росії є усвідомлення того, що в середньостроковій перспективі ніякого захоплення Донбасу їм не світить. Саме тому й була ухвалена стратегія щодо блекауту в Україні, щоб робити все можливе задля прискорення переговорного процесу», – пояснив Вадим Денисенко.
Попри різку риторику Лаврова, який дорікає Вашингтону за нові санкції, Росія намагається діяти обережно, щоб остаточно не зіпсувати стосунки з Трампом. Кремль імітує образу та підіймає ставки, продовжуючи наполягати на визнанні окупації Донбасу, хоча реальних важелів впливу у них стає все менше.
