Кремль вкотре змушений переписувати свої воєнні плани. Москва встановила новий дедлайн повного захоплення Донбасу – квітень 2026 року. Однак західні аналітики впевнені: це лише чергова гучна декларація, яка не має нічого спільного з реальністю на полі бою. За нинішніх темпів просування російські війська зможуть претендувати на контроль над регіон не раніше середини 2027 року.
Про це повідомляють Новини Планети з посиланням на матеріал видання New York Post.
Журналісти зазначають, що російській армії досі бракує близько 21% території Донбасу. Навіть це завдання виглядає для окупантів майже недосяжним. Яскравий приклад – ситуація з Покровськом. РФ вже майже два роки намагається захопити це місто, зосередивши на цьому напрямку понад 150 тисяч військових, проте українська оборона стоїть. А до ключових міст – Слов’янська та Краматорська – ворог навіть не наблизився.
Видання наголошує, що Путін намагається створити ілюзію «неминучості» падіння української оборони, щоб посилити тиск на президента США Дональда Трампа та змусити Україну до поступок. Але цифри говорять про інше. За три роки після звільнення Київщини та Херсона Росія змогла «відгризти» лише жалюгідні 1,5% додаткової території.
«Наступальні дії РФ просуваються повільно та супроводжуються катастрофічними втратами. У 2025 році Росія втрачала в середньому 93 військових на кожен квадратний кілометр захопленої землі», – наводить статистику NYP.
Навіть тотальна мобілізація не рятує ситуацію. Кремль прозвітував про набір 406 тисяч новобранців у минулому році, тоді як втрати за той самий період, за українськими оцінками, склали понад 410 тисяч. Тобто російська військова машина працює «в нуль», просто спалюючи людей заради мізерних просувань.
Аналітики також звертають увагу на економічний аспект. Поки фронт стагнує, Україна ефективно вибиває тили ворога. Удари по російських НПЗ вже вивели з ладу близько 10% переробних потужностей РФ, і ця цифра зростає. Тому журналісти констатують, що попри всі погрози Кремля, перемога РФ зовсім не є неминучою. Показовим є і той факт, що ця війна триває вже довше, ніж протистояння СРСР із нацистською Німеччиною, а стратегічних успіхів у Москви досі немає.
