Після повномасштабного вторгнення в Україну російська політична система перетворилася на гіперперсоналізовану диктатуру, де війна стала центральним елементом збереження влади Володимира Путіна. Попри зовнішню ілюзію стабільності, країна поступово виснажується економічно та соціально, опинившись у безвиході.
Про це повідомляє сайт Новини Планети з посиланням на аналітичний матеріал The New York Times.
Пастка війни та обмеженість дій Кремля
Усі ключові рішення в Росії нині зосереджені навколо однієї особи, а держава критично залежить від воєнних мобілізаційних і фінансових механізмів. Путін не може завершити війну і вивести війська, оскільки за відсутності суттєвих територіальних здобутків це сприйматиметься всередині країни як провал і створить прямі політичні ризики для його режиму. Водночас інструментів для зміни ситуації на фронті залишається обмаль. Застосування ядерної зброї є вкрай небезпечним і загрожує різкою відповіддю Заходу, а примусова мобілізація несе високі політичні ризики через непопулярність серед населення.
«Але увічнення війни – це не те саме, що перемога в ній. Поки його армія ледве здобуває успіхи на передовій, у пана Путіна залишається мало інструментів ескалації, щоб змінити динаміку», — зазначають автори матеріалу.
Оніміння суспільства та загроза розпаду системи
Російське суспільство не має простого варіанту виходу з цієї системи. Організований антивоєнний рух та реальна політична опозиція знищені, що дозволяє державі жорстко контролювати суспільне життя. Невдоволення населення пов’язане переважно не з готовністю до протестів, а з втомою від безкінечності поточної політичної реальності. Авторитарна модель демонструє слабку ефективність у довгостроковій перспективі, адже війна безпосередньо б’є по рівню життя росіян. Відсутність чіткого механізму передачі влади означає, що чим довше система існуватиме у нинішньому ослабленому стані, тим гострішою буде боротьба після відходу диктатора.
«Обіцянка сучасної Росії, процвітаючої та відкритої для світу, перетворилася на самовдоволення та оніміння прийняття диктатури та вічності вічних війн. Ця незручна рівновага не може тривати вічно», — підкреслюють у виданні.
