Терміновий дводенний візит російського диктатора Володимира Путіна до Пекіна 19–20 травня 2026 року вкотре підкреслив асиметричну залежність Москви від Китаю. На тлі нещодавнього саміту Сі Цзіньпіна з президентом США Дональдом Трампом, очільник Кремля був змушений діяти виключно у ролі «молодшого партнера», намагаючись зберегти життєво необхідну політичну та економічну підтримку.
Страх перед зближенням США та Китаю
Головним дипломатичним страхом російської верхівки стало потенційне потепління відносин між Вашингтоном і Пекіном. Оскільки Трамп і Сі досягли певного «стабілізуючого тону» та уклали торговельні угоди щодо купівлі Китаєм американської агропродукції та літаків Boeing, Путіну було критично важливо публічно продемонструвати Заходу збереження російсько-китайського альянсу.
Порятунок російського ВПК та військовий бартер
Однією з ключових тем переговорів стало постачання товарів подвійного призначення. Через жорсткі санкції та виснажливу війну проти України Росія тотально залежить від китайських мікросхем, верстатів та компонентів для безпілотників. Під час свого візиту Трамп вимагав від Пекіна припинити підживлення російського ВПК, тому Путін відчайдушно намагався отримати гарантії, що ці поставки не будуть обмежені.
Зі свого боку Китай дедалі активніше використовує слабкість ізольованої Москви. Аналітики зазначають, що в обмін на фінансову допомогу Сі Цзіньпін вимагає своєрідного військово-технологічного бартеру: доступу до унікальних секретних російських розробок у сфері ядерного підводного флоту, систем попередження про ракетний напад, а також передачі бойового досвіду армії РФ.
Енергетичний глухий кут
Найбільш проблемним питанням залишається енергетика. Попри всі спроби Путіна, конкретних домовленостей щодо будівництва газопроводу «Сила Сибіру-2» через Монголію знову не досягнуто. Пекін продовжує затягувати процес, вимагаючи максимальних знижок на газ і перекладання всіх витрат на будівництво на «Газпром». Навіть на тлі глобальної енергетичної кризи, спричиненої американсько-іранською війною та закриттям Ормузької протоки, Китай вимагає від Росії ще більших дисконтів на стабільні сухопутні поставки нафти.
Спільний фронт проти Заходу
Щоб хоч якось згладити економічні розбіжності та продемонструвати єдність, сторони підписали понад 20 угод і спільну декларацію про «багатополярний світ». У документі Росія та Китай жорстко розкритикували зовнішню політику США, зокрема плани Трампа щодо розгортання масштабної системи протиракетної оборони Golden Dome («Золотий купол»). Також диктатори висловили невдоволення діями американців щодо міжнародного судноплавства, прямо натякаючи на блокаду іранських портів.
Статус ресурсного придатка
Попри телевізійну картинку «стратегічного партнерства», реальні підсумки саміту доводять: Китай успішно використовує Росію як свій дешевий ресурсний та геополітичний придаток, свідомо уникаючи будь-яких невигідних для себе фінансових зобов’язань.
