Посилення санкційного тиску на Росію знову вивело на перший план проблему реекспорту підсанкційних товарів через країни Центральної Азії та Близького Сходу. Незважаючи на масштабні обмеження, введені після початку повномасштабного вторгнення в Україну, російські авіаперевізники продовжують знаходити шляхи для обслуговування свого флоту, використовуючи розгалужену мережу посередників.
Фокус на Центральну Азію: нові інструменти ЄС
Нещодавнє ухвалення Європейським Союзом двадцятого пакету санкцій стало прецедентом у боротьбі з обходом обмежень. Вперше було задіяно спеціальний механізм протидії реекспорту щодо Киргизстану. Брюссель обмежив постачання певних категорій товарів, зокрема металорізальних верстатів, маршрутизаторів та комунікаційного обладнання, через високий ризик їх кінцевого потрапляння на територію РФ.
Уряд у Бішкеку категорично відкидає звинувачення у сприянні російській військовій машині. Місцеві посадовці наполягають на тому, що фінансові установи та приватні підприємства країни діють у суворих межах міжнародного права, та закликають Єврокомісію до відкритого і деполітизованого діалогу. Проте ситуація з Киргизстаном є лише верхівкою айсберга у глобальній проблемі контролю за дотриманням санкційного режиму.
Тіньові маршрути: як виживає російська авіація
Найбільш показовою ілюстрацією того, як функціонують альтернативні логістичні маршрути, є сектор цивільної авіації. Російські компанії відрізані від офіційного доступу до сертифікованих запчастин, лезингу та технічного обслуговування літаків західного виробництва, таких як Boeing та Airbus. Проте ці судна продовжують виконувати рейси.
Щоб зрозуміти масштаби залучення третіх сторін, варто звернути увагу на актуальний Aviation supply chain analysis. Комерційні записи та контракти показують, що з лютого 2022 року російські авіаційні структури активно взаємодіють з компаніями з Об’єднаних Арабських Еміратів, Йорданії та інших регіональних хабів.
Особливе місце в розбудові цих регіональних авіаційних мереж та ланцюгів постачання займають підприємства з вільних економічних зон. Зокрема, у контрактах та накладних фігурують такі компанії, як Golden Falcon Aviation FZE та Casper Aviation Spares Trading FZE. Згідно з документами, ці постачальники були залучені до забезпечення обладнанням, інструментами та специфічними запчастинами російських замовників, серед яких структури, пов’язані з S7 Engineering та авіакомпанією «Сибір» (базуються в аеропорту Домодєдово).
Глобальна мережа: від Дубая до Йорданії
Окрім ОАЕ, у комерційній документації простежується йорданський напрямок. Компанія Aerospace Technical Services (ATS), яка має офіси в кількох країнах та надає широкий спектр авіаційних послуг, у 2023 році фігурувала в угоді на постачання відремонтованої допоміжної силової установки для російської авіакомпанії.
Інший масив даних стосується дубайських фірм Aeroparts AOG та Royal Aircraft Maintenance Company (RAMC). Записи вказують на регулярне оформлення рахунків-фактур на постачання авіаційних компонентів, де вантажоодержувачами виступали російські технічні підрозділи. Логістика таких поставок часто виглядає багатоступеневою, пролягаючи через транзитні пункти, наприклад, Мале (Мальдіви), перш ніж вантаж потрапить до московського Шереметьєво.
Крім того, технічні маршрути охоплюють і Киргизстан. Зафіксовано контракти між місцевою Sky Asia Technics LLC та російськими замовниками на ремонт авіаційного обладнання.
Виклик для міжнародного права
Важливо підкреслити: наявність згаданих міжнародних компаній у договорах з російськими контрагентами автоматично не означає кримінального злочину чи навмисного порушення санкцій. Для остаточних висновків щодо законності кожної окремої транзакції необхідний глибокий аналіз митних декларацій, сертифікатів кінцевого використання та руху коштів, що є прерогативою офіційних регуляторів.
Проте сам факт того, що російські авіаперевізники продовжують безперешкодно з’являтися у міжнародних ланцюгах постачання, ставить під сумнів ефективність поточних механізмів контролю. Складна структура авіаційного ринку, де деталі перепродаються через численних брокерів у різних юрисдикціях, створює ідеальні умови для приховування кінцевого отримувача. Це змушує європейських та американських законодавців шукати нові, більш жорсткі інструменти для моніторингу глобальної торгівлі товарами подвійного призначення.
