Х-69 — це новітня російська високоточна дозвукова крилата ракета класу «повітря-поверхня», розроблена МКБ «Радуга». Вперше ворог масово застосував цю зброю для ударів по критичній інфраструктурі України, зокрема під час атаки на Трипільську ТЕС навесні 2024 року. Як зазначає редакція порталу Новини Планети, завдяки своїм конструктивним особливостям ця ракета стала одним із найскладніших викликів для української протиповітряної оборони.
Особливості конструкції та наведення
Ракета відрізняється характерним квадратним перерізом корпусу (0,4 на 0,4 метра) зі складаними крилами. Через таку форму та використання радіопоглинаючих матеріалів її часто неофіційно називають російським аналогом західних ракет Storm Shadow або SCALP.
Система наведення Х-69 є комбінованою та максимально захищеною від електронних перешкод. Вона включає інерціальну систему навігації, супутниковий зв’язок ГЛОНАСС/GPS із захищеною антеною «Комета-М», а також оптично-електронну систему DSMAC. Остання дозволяє коригувати траєкторію на кінцевому етапі польоту, орієнтуючись на рельєф місцевості та візуальне зображення цілі. Це забезпечує високу точність попадання навіть по об’єктах, що не мають яскраво вираженого контрастного фону.
Тактико-технічні характеристики (ТТХ)
Офіційно заявлені параметри ракети розраховані на експортні обмеження, проте реальний бойовий досвід в Україні демонструє значно більші можливості цієї зброї.
| Характеристика | Значення |
| Тип | Дозвукова малопомітна крилата ракета |
| Стартова маса | Близько 710–770 кг |
| Бойова частина | 310 кг (проникаюча або касетна) |
| Дальність польоту | Заявлена — 290 км, реальна — до 400 км і більше |
| Швидкість | 700–1000 км/год |
| Висота польоту | Наднизька (20–70 метрів над поверхнею) |
| Літаки-носії | Тактична авіація: Су-34, Су-35, Су-57 |
Чим небезпечна ракета Х-69
Військові експерти виділяють кілька ключових факторів, які роблять Х-69 надзвичайно складною ціллю для збиття:
-
Наднизька висота польоту. Здатність ракети летіти на висоті всього 20 метрів від землі (нижче за рівень багатьох будівель чи дерев) робить її практично невидимою для більшості радіолокаційних станцій до моменту безпосереднього наближення до цілі.
-
Застосування стелс-технологій. Спеціальна форма корпусу та покриття суттєво знижують радіолокаційну помітність об’єкта у повітряному просторі.
-
Складність виявлення запусків. На відміну від стратегічних бомбардувальників або носіїв комплексів «Кинджал», зліт яких моніторингові канали фіксують заздалегідь, Х-69 запускається з літаків тактичної авіації. Пуски з винищувачів набагато важче ідентифікувати, що зменшує час на реакцію ППО.
-
Внутрішнє розміщення. Складана конструкція дозволяє ховати ракету у внутрішніх відсіках озброєння винищувача п’ятого покоління Су-57. Це зберігає непомітність самого літака-носія до моменту здійснення удару.
Загалом поява Х-69 в арсеналі ворога вимагає від українських сил протиповітряної оборони постійної адаптації. Поєднання малопомітності, високої точності та здатності маневрувати на екстремально низьких висотах робить цю зброю серйозним технологічним викликом, для подолання якого необхідні найсучасніші західні радіолокаційні системи та зенітно-ракетні комплекси.
