Розсіяні на дні океану радіоактивні атоми плутонію можуть бути прямим доказом грандіозного космічного катаклізму, що стався понад 100 мільйонів років тому. Більше того, цей «зоряний пил» продовжує осідати на нашу планету й сьогодні, залишаючись відлунням давнього зіткнення двох нейтронних зір.
Про це повідомляють Новини Планети з посиланням на результати дослідження, опубліковані в авторитетному науковому журналі Nature Astronomy.
Такі зіткнення спричиняють яскраві вибухи, відомі як кілонові, під час яких утворюються одні з найважчих і найцінніших елементів у Всесвіті. Нове дослідження, проведене під керівництвом фізика Домініка Колла з Центру імені Гельмгольца Дрезден-Россендорф (Німеччина), допомагає точно визначити час цієї події.
«Наші результати свідчать про те, що плутоній утворився внаслідок дуже рідкісних космічних вибухів, таких як ті, що відбуваються під час злиття двох нейтронних зір або в надзвичайно потужних наднових. Відтоді він розсіявся у міжзоряному середовищі», — розповів фізик Антон Валльнер.
Секрет залізомарганцевої кірки
Плутоній є одним із найважчих природних елементів, і ізотоп плутоній-244 утворюється лише під час рідкісних космічних подій. Проте цей ізотоп має період напіврозпаду близько 81 мільйона років. Будь-який первинний плутоній, що потрапив на Землю під час формування Сонячної системи, мав би вже давно розпастися. Тому його наявність на Землі сьогодні свідчить про постійне надходження з космосу.
Щоб знайти ці сліди, вчені дослідили зразок залізомарганцевої кірки, піднятий ще у 1976 році з глибини 4830 метрів у Тихому океані. Ця кірка росте повільно, міліметр за міліметром накопичуючись мільйони років і зберігаючи у своїх шарах зразки частинок, що осідали на морське дно.
Як вчені визначили вік катастрофи
Замість того, щоб просто вимірювати кількість плутонію-244, команда Колла шукала сліди іншого ізотопу — кюрію-247 (період напіврозпаду 16 млн років), а також радіоізотопу заліза-60 (період напіврозпаду 2,6 млн років), який є маркером відносно недавніх вибухів наднових.
«Залізо-60 є чітким слідом звичайних наднових, тому ми шукали як залізо-60, так і плутоній-244 і порівнювали ці сліди», — пояснює Домінік Колл.
Якби плутоній утворився нещодавно, вчені знайшли б і кюрій-247. Проте переконливих доказів його існування в корі не виявилося. Це означає, що плутоній походить від набагато давнішої події, уламки якої давно розсіялися в міжзоряному просторі.
«Відсутність радіоізотопу кюрію-247, який також утворювався під час вибуху, говорить нам про те, що це сталося дуже давно. Але не більше ніж близько 1 мільярда років тому — інакше плутоній-244 також було б неможливо виявити», — резюмує фізик Майкл Гочкіс з Австралійської організації з ядерної науки і технологій (ANSTO).
Вчені дійшли висновку, що катастрофа сталася понад 100 мільйонів років тому, і Земля досі летить крізь хмару космічних уламків, залишених нею.
«Чи вплинула ця подія на життя на Землі? Це відкрите питання, яке має бути досліджено в подальших роботах», — додає Гочкіс.
