Якщо люди планують освоювати інші світи, створення нових поколінь поза межами рідної планети є необхідною умовою виживання людського виду. Згідно з матеріалами, які публікує портал sat.net.ua, науковці лише починають детально вивчати цей складний напрямок. Нещодавнє дослідження 2026 року під керівництвом репродуктивного біолога Ніколі Макферсон з австралійського Університету Аделаїди показало досить тривожні результати. Виявилося, що в умовах мікрогравітації чоловічі статеві клітини суттєво гірше дістаються до яйцеклітини.
Як вдалося перевірити зачаття без реального польоту в космос
Щоб не запускати матеріал у реальний космос, дослідники використали 3D-кліностат. Цей спеціальний пристрій безперервно обертає зразки за двома осями. Завдяки постійній зміні положення відносно вектора земної гравітації створюється ефект, максимально наближений до умов невагомості. У кліностат помістили зразки сперми людини, мишей і свиней, аби порівняти їхню поведінку з контрольною групою у звичайному стабільному середовищі.
Рухливість клітин у мікрогравітації залишилася незмінною, проте їхня здатність орієнтуватися в просторі різко впала. У спеціальній камері-лабіринті, яка повністю імітує шлях до яйцеклітини, до мети успішно дісталося на 40 відсотків менше людських сперматозоїдів.
Чому чоловічі клітини губляться і не можуть досягти мети в невагомості
Дослідники вважають, що головною причиною такої масової дезорієнтації є збій у роботі механосенсорів. Це особливі білки на поверхні клітин, які вловлюють найслабші механічні коливання та допомагають визначати правильний напрям руху. У невагомості ці біологічні датчики просто перестають фіксувати потрібний сигнал і втрачають просторову орієнтацію.
Водночас науковці знайшли спосіб частково компенсувати цю проблему. Додавання гормону прогестерону, який в організмі жінки слугує хімічним орієнтиром після овуляції, допомогло клітинам краще знаходити шлях навіть у мікрогравітації. Проте запліднення є лише першим етапом репродукції, і загальний вплив космосу на подальший розвиток плоду залишається невідомим.
Як космічні умови залишають для виживання лише найсильніші ембріони
Експерименти на мишах продемонстрували ще одну надзвичайно важливу закономірність. Після чотирьох годин у 3D-кліностаті ймовірність успішного запліднення знизилася на 30 відсотків порівняно зі звичайними земними умовами. Тривала дія мікрогравітації призводила до ще гірших наслідків, зокрема до затримок у розвитку та зменшення кількості клітин у зародках на найбільш ранніх стадіях.
Попри всі ці труднощі, науковцям все ж вдалося отримати цілком здорові ембріони. Команда Ніколі Макферсон припускає, що мікрогравітація діє як надзвичайно жорсткий природний фільтр. До яйцеклітини здатні дістатися лише найвитриваліші та найздоровіші сперматозоїди, що в перспективі може дати початок міцнішим зародкам за рахунок підвищення якості відбору.
Які шанси стати батьками на Марсі та чим це допоможе медицині на Землі
Здобуті результати відкривають перед наукою абсолютно нові питання. Тепер дослідників цікавить вплив часткової гравітації на репродуктивну функцію. Наприклад, сила тяжіння на Марсі становить лише 38 відсотків від земної, і поки незрозуміло, чи вистачить цього для нормальної орієнтації клітин. Якщо природних умов виявиться недостатньо, майбутнім колонізаторам доведеться проєктувати космічні бази з центрифугами для створення штучної сили тяжіння на рівні 1 g.
Крім того, це космічне дослідження має величезне практичне значення для звичайної земної медицини. Вивчення просторової орієнтації клітин допомагає лікарям краще розуміти складні механізми жіночого організму, що відкриває інноваційні шляхи для лікування безпліддя. Перші досліди переконливо доводять, що зачаття в космосі теоретично можливе, але воно пов’язане з масштабними біологічними викликами, які майбутнім поколінням ще доведеться подолати.
