Загибель Сонячної системи / фото: freepik.com
Вчені нарешті з’ясували, чому над щільні мертві зірки, відомі як білі карлики, мають таку велику кількість важких хімічних елементів, крім гелію. Причина полягає в тому, що ці “зірки-зомбі” поглинають залишки своїх планетарних систем.
Про це повідомляють Новини Планети з посиланням на Space.
Приблизно через 5 мільярдів років Сонце перетвориться на білого карлика, коли в його ядрі закінчиться водень, необхідний для термоядерного синтезу. Нове дослідження дає підказку щодо можливого майбутнього Сонячної системи після смерті Сонця.
Білі карлики являються мертвими зірками, що виникли внаслідок стиснення ядра схожої на Сонце зірки. Вони мають розміри приблизно як Земля, але, будучи надщільними об’єктами, їхня маса трохи менша за масу Сонця.
Навіть як найпоширеніші зірки у галактиці, білі карлики все ще приховують свої секрети щодо хімічного складу. На їхній поверхні виявлено значну кількість хімічних елементів, важчих за гелій, відомих як “метали”. Астрономи припускають, що ці метали потрапляють на поверхню білих карликів через поглинання комет, астероїдів та навіть планет, що обертаються навколо них.
Вчені вважають, що більша частина планет у Всесвіті в кінцевому підсумку обертатиметься навколо білих карликів. І ймовірно, що приблизно половина цих планетних систем буде поглинена мертвими зірками. Прогнозується, що навіть Сонячна система зникне подібним чином. Учені встановили механізм, який пояснює, чому це трапляється.
Виявлення важких хімічних елементів або металів на поверхні білих карликів викликало значне здивування серед астрономів. Зазвичай, коли звичайна зірка перетворюється на білого карлика, ці метали повинні залишатися в надрах зоряних залишків. Проте наявність таких металів на поверхні свідчить, що білий карлик активно поглинає щось, стверджують вчені.
Моделювання, створене науковцями, підтвердило, що такі мертві зірки дійсно поїдають астероїди, комети і навіть цілі планети, чиї орбіти змінюються після смерті зірки головної послідовності. У той же час, моделювання показує, що таке поглинання може тривати до 100 мільйонів років.
