Довголіття / фото: pixabay.com
Людство здавна прагне досягти довголіття, і останнє дослідження виявило чіткі аспекти нашого здоров’я, які впливають на можливість досягнення віку у 100 років.
Про це повідомляють Новини Планети з посиланнями на Science Alert.
Достигнення 100-річного віку стає все менш рідкісним явищем, і багато хто має реальну можливість досягти цього віку. Зростає кількість столітніх людей у всьому світі, що викликає інтерес як серед науковців, так і у широкої публіки.
Нове дослідження вчених проливає світло на питання про здоров’я людей, які живуть до 90-річного віку і старше. Воно відзначається своїм масштабом: було проаналізовано дані понад 44 000 шведів віком від 64 до 99 років, що робить його наймасштабнішим порівнянням даних про стан здоров’я тих, хто досягнув виняткового довголіття, і їхніх однолітків.
Дослідження зосереджене на дванадцяти ключових біомаркерах, які пов’язані з різними функціями організму, такими як обмін речовин, робота печінки та нирок, запалення, а також потенційні ознаки недоїдання й анемії. Серед них – рівень холестерину, глюкози та сечової кислоти.
Результати наукової роботи вказують, що люди, які дожили до 100 років, мали нижчий рівень глюкози, креатиніну (маркер функції нирок) і сечової кислоти, починаючи з 60-ти років. Хоча середні значення біомаркерів не показали істотних відмінностей між довгожителями та тими, хто не досяг 100 років, у столітніх людей рідко спостерігалися надзвичайно високі або низькі показники.
Навіть серед довгожителів і їхніх однолітків багато хто мав рівні біомаркерів, що перевищували норму. Ця невідповідність може свідчити про те, що стандартні клінічні рекомендації, зазвичай розроблені для молодших та здорових популяцій, можуть бути непридатними для оцінки здоров’я у довгожителів.
Дослідження також показало, що деякі біомаркери мають суттєву зв’язок з можливістю досягнення 100-річного віку. Наприклад, особи з низьким рівнем загального холестерину та заліза мали менші шанси дожити до 100 років порівняно з тими, у кого ці показники були вищі. Навпаки, підвищені рівні глюкози, креатиніну, сечової кислоти та маркерів функції печінки зменшували ймовірність досягнення столітнього віку.
Хоча спостережувані відмінності загалом були невеликі, вони підкреслюють потенційний зв’язок між метаболічним здоров’ям, харчуванням і винятковим довголіттям. Важливо зауважити, що за цими значеннями біомаркерів можуть стояти різні фактори, такі як спосіб життя або генетика, проте дослідження не вказує на конкретні причини.
Дослідження вказує на те, що підтримання хорошого метаболічного здоров’я та контроль ключових показників, таких як функція нирок і печінки, рівень глюкози та сечової кислоти, може бути корисним із плином часу. Хоча в досягненні такого похилого віку може бути присутній елемент випадковості, дані про відмінності в біомаркерах задовго до смерті вказують на вплив як генетики, так і способу життя.
