Астрохіміки вже кілька десятиліть намагаються розв’язати загадку «нестачі сірки» в космосі. Хоча теорії прогнозують величезну кількість сірки в щільних молекулярних хмарах — областях, де народжуються зірки і планетні системи, — спостереження показують, що її в тисячі разів менше. Ця аномалія довгий час спантеличувала науковців, але тепер знайдено переконливе пояснення.
Про це повідомляє Новини Планети з посиланням на журнал Nature.
Міжнародна команда вчених висунула нову теорію: сірка зовсім не зникла, а ховається в складних молекулах у міжзоряному льоду, який покриває мікроскопічні частинки космічного пилу. Це відкриття було підтверджено серією лабораторних експериментів, що моделювали умови глибокого космосу.
Дослідники, у складі яких був професор хімії Ральф Кайзер, встановили, що атоми сірки можуть об’єднуватися у дві стійкі форми: октасульфур (кільце з восьми атомів) і полісульфан (ланцюжок атомів, з’єднаних із воднем). Ці молекули ефективно «замикають» сірку в твердому стані, що робить її невидимою для більшості телескопів.
Саме тому телескопи, включно з космічним гігантом «Джеймс Вебб», не можуть зафіксувати сірку. Їхні прилади налаштовані на пошук стабільних газоподібних молекул, тоді як сірка постійно змінює свою структуру, переходячи від кілець до ланцюгів і назад. За словами вчених, вона поводиться як «вірус», постійно рухаючись і трансформуючись.
Розгадка цієї загадки є важливою для астрохімії, оскільки вона дає нову «дорожню карту» для подальших досліджень. Вчені тепер знають, що значні запаси сірки можуть вивільнятися, коли міжзоряний лід сублімується в зонах зіркоутворення. Це дозволить краще зрозуміти хімічну еволюцію галактик, процеси формування планет і, можливо, навіть механізми виникнення життя, адже сірка є ключовим елементом біохімії.
