Космос / фото: pixabay.com
Міжнародна команда астрономів змогла розкрити таємницю дивного дифузного синхротронного джерела, яке знаходиться в досить великому скупченні галактик під назвою Abell 523. Його діаметр становить майже три мільйони світлових років. Експерти зайнялися дослідженням того скупчення, що знаходиться на відстані 1,4 мільярда світлових років від нашої планети. Для цього використовувалися спеціальні потужні радіотелескопи, які допомогли визначити, які саме особливості в розподілі потоку випромінювання на декількох різних частотах.
Про це повідомляють Новини Планети з посиланням на arXiv.
Коли по криволінійних траєкторіях практично зі швидкістю світла починають пересуватися заряджені частинки, це провокує поява синхротронного випромінювання. Багато космічних об’єктів мають досить сильні магнітні поля, які здатні викривити рух різного роду частинок. Радіогало також виступає як джерело синхротронного випромінювання. Вони є слабкі електромагнітні поля. Але аж до сьогодні фахівці не можуть розповісти про те, як саме відбувається формування подібних джерел.
Під час дослідження було проведено аналіз даних, одержаних за допомогою спостереження за радіогало Abell 523 радіоінтерферометром LOFAR. Вивчення проводилося на частотах 120-160 мегагерц і 1-2 гігагерц. За рахунок цього вчені змогли зрозуміти, як саме розподіляється спектральний індекс радіогало на різних частотах. Вдалося з’ясувати, що у формуванні таких об’єктів дуже важливу роль відіграють хвилі ударного характеру, а також турбулентні процеси. Вони можуть виникати в гарячому газі, коли відбувається злиття скупчень невеликого розміру.
Турбулентність може створити початкову популяцію високоенергетичних електронів. Вони у свою чергу формують область, де спостерігається синхротронне випромінювання. Ця область здатна заповнити повністю всю центральну частину кластера. У той же час вдалося отримати достатньо даних щодо того, що електрони починають прискорюватися за рахунок ударних хвиль.
Останнє дослідження показало, що насправді радіогало Abell 523 буде набагато більшим на частоті 144 мегагерц, ніж вчені думали раніше. Також об’єкт має дуже складну морфологію, що складається з ниткоподібних структур та незрозумілих ділянок, у яких є слабке випромінювання.
