Древнє поховання / фото: ВВС
Дослідники з’ясували, що жінка, похована приблизно 12 000 років тому біля верхів’їв річки Тигр на південному сході Туреччини, могла бути шаманкою. Це поховання, яке належить до раннього анатолійського неоліту, надає цінну інформацію про духовні та шаманські обряди тієї епохи.
Про це повідомляють Новини Планети з посиланням на Arkeonews.
У Чемка-Гююк, розташованому в провінції Мардін, археологи виявили рештки жінки, яка померла у віці близько 25-30 років. У її могилі знайшли череп тура, крила куріпки, лапи куниці, а також рештки овець або кіз.
Могила, накрита великою вапняковою брилою, суттєво відрізняється від традиційних поховань того часу. Ергюль Кодаш, головний дослідник з Університету Мардіна Артуклу, підкреслив значимість цієї знахідки для розуміння духовних практик стародавніх суспільств.
Могила жінки була розташована під глинобитною будівлею, типовою для періоду догончарного неоліту А (PPNA), що датується 10 000-8 800 роками до нашої ери. Хоча під час догончарного неоліту часто ховали померлих під підлогою будинку, закривання могили вапняковим блоком було незвичним. У цей час громади переходили від кочового способу життя до заснування постійних поселень, як свідчать такі пам’ятки, як Гебеклі-Тепе та Єрихон. Присутність решток диких тварин підкреслює їх важливість у харчуванні та ритуалах ранніх суспільств.
Розкопки виявили цікаві деталі: череп тура був розташований над тілом жінки, зі щелепою, покладеною біля її ніг. Рештки інших тварин були розкидані по всій поховальній ямі. Ці тварини були дикими, оскільки процес одомашнення ще не розпочався, що свідчить про їхню роль як основного джерела їжі.
Ця знахідка відкриває цінну інформацію про ритуали та соціальне життя доаграрних суспільств. Британська археологиня Кетлін Кеньон зазначила складність ритуалів цього періоду, а Стів Мітен з Університету Редінга вказав, що соціальні та екологічні зміни під час PPNA могли підвищити роль людей з духовними здібностями.
Поховання в Чемка-Гююк додає розуміння шаманських практик і ритуальних вірувань неоліту. Воно свідчить про значну роль жінок у духовних практиках, сприяючи розвитку соціальних структур давніх суспільств.
