Неймовірна історія возз’єднання родини сколихнула Китай. Глухонімий чоловік, який у дитинстві випадково сів не на той поїзд і загубився на довгі 35 років, зміг повернутися до біологічних батьків. Сталося це завдяки його власній наполегливості, підтримці небайдужих людей та унікальній дитячій звичці писати своє ім’я навпаки.
Про це повідомляють Новини Планети з посиланням на видання South China Morning Post.
Як дитячі пустощі обернулися тридцятирічною розлукою?
Ця заплутана історія розпочалася ще у далекому 1991 році. Тоді маленький Лей Цзецзін разом із друзями заради розваги таємно пробрався у пасажирський потяг. Хлопчик випадково заснув під сидінням вагона, а коли прокинувся — опинився на кінцевій станції у абсолютно незнайомому мегаполісі Шеньчжень.
Через вроджену німоту та глухоту дитина не могла пояснити поліції чи перехожим, звідки вона приїхала та як її звати. Так хлопчик опинився на вулиці й деякий час змушений був жити біля залізничного вокзалу як безпритульний.
Хто допоміг глухонімому хлопчику вижити та знайти роботу?
Лей пройшов важкий шлях, але на його долі зустрілися добрі люди. Спочатку його прихистила місцева жінка, яка навчила його першим навичкам письма. Коли вона згодом переїхала до Гонконгу, підлітка помітив колишній військовий та власник привокзального ресторану Хун Цінсянь. Чоловік безкоштовно поселив хлопця у гуртожиток для персоналу та забезпечив триразовим харчуванням.
«Ми хотіли дати Лею справжній дім та правильне виховання, щоб у майбутньому він міг жити абсолютно самостійно і незалежно», — згадує Хун Цінсянь.
Подружжя Хунів виховувало хлопця разом із власними дітьми протягом тридцяти років. На знак глибокої поваги Лей навіть почав писати для них на папірцях зворушливі звернення «Шеньчженський тато» і «Шеньчженська мама». Починаючи з другого року спільного життя, названий батько наполегливо радив Лею відкладати зароблені гроші та ніколи не полишати спроб відшукати свою справжню родину.
Як саме дитяча звичка допомогла розкрити таємницю зникнення?
Усі ці роки Лей публікував оголошення в газетах, звертався до поліції та навіть самостійно їздив поїздами у різні провінції, намагаючись відтворити дитячі спогади. Успіх прийшов тоді, коли його рідний старший брат, який також є глухонімим, натрапив на повідомлення Лея в одному із тематичних онлайн-чатів.
Лей використав для оголошення свій головний маркер безпеки — своє справжнє ім’я, написане задом наперед. Це була його унікальна дитяча звичка, про яку знала лише рідня. Після кількох відеодзвінків, під час яких брати порівняли дитячі спогади, родина вирушила до Шеньчженя. Офіційний тест ДНК, який прийшов за дві години після зустрічі, остаточно підтвердив родинний зв’язок. Біологічні родичі Лея висловили безмежну вдячність подружжю Хунів за порятунок та багаторічну опіку над їхнім сином.
