Таємниця “голосів у голові”: вчені нарешті розкрили, звідки вони беруться

Психологи з Університету Нового Південного Уельсу в Сіднеї, ймовірно, знайшли ключ до розгадки слухових галюцинацій — явища, коли люди з шизофренією чують голоси, яких немає. Їхнє дослідження показує, що ці “голоси” можуть виникати через збій у роботі мозку, який помилково сприймає власні думки за чужу мову.

Це відкриття, опубліковане в журналі Schizophrenia Bulletin, не лише допомагає зрозуміти шизофренію, а й наближає вчених до створення тестів для її раннього виявлення.

Що таке “внутрішнє мовлення”?

Кожен з нас іноді “розмовляє” сам із собою в голові — планує справи чи обмірковує ідеї. Це і є внутрішнє мовлення. У більшості людей мозок чітко відрізняє цей внутрішній голос від зовнішніх звуків. Коли ми думаємо або говоримо вголос, ділянка мозку, що відповідає за слух (слухова кора), приглушує свою активність, бо мозок “очікує” почути цей звук.

У людей з шизофренією, які чують голоси, цей механізм, схоже, ламається. Їхній мозок сприймає власні думки як чужі слова, через що голоси здаються лякаюче реальними.

Як вчені перевірили мозок?

Дослідники використали електроенцефалографію (ЕЕГ) для “підслуховування” роботи мозку. В експерименті взяли участь три групи: здорові люди та дві групи пацієнтів з шизофренією (ті, хто нещодавно чув голоси, і ті, хто не мав галюцинацій).

Учасників просили слухати в навушниках склади “ба” або “бі” і одночасно уявляти, що вони подумки вимовляють один із цих звуків.

• У здорових людей, коли уявний склад збігався з почутим, активність мозку знижувалася (мозок розпізнавав звук як “свій”).
• У пацієнтів, які чули голоси, все було навпаки: їхній мозок реагував сильніше, ніби звук прийшов ззовні і був несподіваним.

“Їхній мозок сильніше реагував на внутрішнє мовлення… що було повною протилежністю тому, що ми виявили у здорових учасників”, — пояснює провідний автор дослідження, професор Томас Уітфорд.

Чому це відкриття таке важливе?

Досі не існувало чітких біомаркерів (як аналіз крові чи сканування) для діагностики шизофренії. Це дослідження — крок до створення такого об’єктивного тесту.

“Подібний показник має великий потенціал стати біомаркером розвитку психозу”, — зазначає Уітфорд.

Це відкриття також є найсильнішим на сьогодні доказом давньої теорії про те, що голоси при шизофренії — це “власні думки, які людина помилково сприймає за чужі”.