Тисячі людей, які пережили клінічну смерть, описують схожий сценарій: політ через тунель, яскраве світло або відчуття виходу з тіла. Для багатьох це є беззаперечним доказом існування душі, а наука спробувала пояснити, які саме біологічні процеси запускаються в цей момент у нашій голові.
Як пише видання Mirror, дослідження науковців з Мічиганського університету показало: перед смертю наш мозок не вимикається, а навпаки — працює на піку можливостей.
Буря в мозку замість тиші
Коли життєві функції організму згасають (падає пульс, знижується температура, зникає дихання), мозок переживає унікальний стан.
У ході дослідження вчені спостерігали за чотирма пацієнтами, яких відключили від систем життєзабезпечення. У двох із них безпосередньо перед відходом прилади зафіксували значний сплеск гамма-хвиль — активності, яка зазвичай пов’язана з високою концентрацією свідомості та спогадами.
Вражаючий факт: У одного з пацієнтів частота мозкових хвиль збільшилася у 300 разів. Це була не хаотична агонія нейронів, а організована активність, дуже схожа на процес глибокого мислення.
Теорія “прихованої свідомості”
Професорка Джимо Борджигін висунула гіпотезу про існування так званої “прихованої свідомості”, яка активується лише в останні миті життя.
Саме цей нейронний шторм може супроводжувати перехід людини, викликаючи реалістичні відчуття:
-
візуальні образи (світло, обличчя рідних);
-
яскраві спогади;
-
відчуття “виходу з тіла” або польоту.
«Я думаю, що ми потенційно визначили мінімальні анатомічні етапи, що ведуть до нейросигнатур прихованої свідомості», — зазначає професорка.
Роль хімії
Ще одним фактором є гормональний сплеск. У попередніх експериментах на щурах Борджигін зафіксувала різкий викид серотоніну в мозку за мить до смерті.
Серотонін у великих кількостях здатний впливати на сприйняття реальності. Тож те, що людина відчуває як духовний досвід, супроводжується потужною біохімічною реакцією, яка, можливо, допомагає мозку впоратися з моментом переходу.
