Таємниця однієї з головних реліквій християнства, Туринської плащаниці, поглиблюється: хірург-стоматолог Джон Соттосанті стверджує, що виявив на тканині ледь помітні обриси людських зубів. Це відкриття, на його думку, може свідчити про сплеск енергії в момент воскресіння Христа.
Що саме побачив стоматолог?
Як пише Daily Mail, Соттосанті, розглядаючи плащаницю, помітив те, що раніше вислизало від уваги багатьох дослідників — ріжучі краї нижніх передніх зубів. У своєму новому дослідженні, яке ще очікує на рецензування, він дійшов висновку, що на зображенні видно лише нижні зуби, оскільки верхні, ймовірно, були приховані вусами та губами.
На думку стоматолога, це дивовижне відкриття. Зазвичай, після смерті м’язи щелепи розслабляються, і вона відвисає. Однак чіткий відбиток зубів, на його думку, свідчить про те, що в момент воскресіння тіло Ісуса випустило сплеск енергії, настільки потужний, що він закарбував на тканині навіть найдрібніші анатомічні особливості.
Думки інших вчених розділилися
Ця теорія підтверджує попередні гіпотези, зокрема висунуту у 1982 році Джайлсом Картером, про те, що зображення на плащаниці могло утворитися внаслідок рентгенівського випромінювання, яке вийшло зсередини тіла.
Однак не всі вчені погоджуються з висновками Соттосанті. Імунологиня Келлі Кірс, яка ретельно вивчала плащаницю, вважає питання про наявність зубів на зображенні “спірним та суб’єктивним”. На її думку, зробити однозначний висновок заважають смуги тканини, які створюють оптичні ілюзії.
Таємниця, що триває століттями
Незважаючи на скептицизм, Джон Соттосанті посилається на дослідження вчених з Університету Дьюка, які за допомогою накладання поляризованих зображень нібито змогли побачити на плащаниці 20 верхніх та нижніх зубів.
Таємниця Туринської плащаниці залишається однією з найбільших загадок. З 1980-х років було опубліковано понад 170 наукових статей на цю тему, але вчені так і не дійшли єдиного висновку: одні вважають її справжньою, інші — майстерною середньовічною підробкою. Нове дослідження лише додає нових запитань до цієї багатовікової дискусії.
