Сучасні будівлі руйнуються через кілька десятиліть, а римський Храм Венери стоїть вже майже 2000 років. Більше того, він витримав століття постійних землетрусів та опускання ґрунту. Нове дослідження довело: давні інженери знали секрет, який ми лише зараз починаємо розуміти.
Про відкриття італійських вчених з Неаполітанського університету Федеріко II пише Daily Mail.
Храм, що перетворюється на скелю
Монументальна восьмикутна споруда була зведена у II столітті за наказом імператора Адріана. Вона розташована у вкрай небезпечному місці — на Флегрейських полях (зона супервулкана), де земля постійно рухається через явище, зване “брадисейзм”. Через ці рухи храм опустився на 6 метрів нижче рівня моря, але не тріснув і не розвалився.
Дослідники проаналізували склад стін і були вражені. Римляни не просто будували стіни — вони запускали хімічну реакцію.
«Замість того, щоб слабшати, матеріали продовжують “зчіплюватися” та консолідуватися з віком. Геоматеріали храму поводяться майже як природна скеля», — пояснила авторка дослідження доктор Кончетта Рісполі.
Секретний інгредієнт — вулкан
Римські будівельники цілеспрямовано використовували місцевий вулканічний попіл — пуцолану. При змішуванні з вапном цей попіл створював розчин, який з часом не руйнується, а навпаки — утворює нові мінерали.
Цей процес робить бетон невразливим до води, вологості та навіть сейсмічних поштовхів. Фактично, будівля “самозцілюється” і стає монолітом.
Геніальна інженерія
Але справа не тільки в хімії. Вчені виявили, що римляни ідеально прораховували навантаження, використовуючи різні матеріали для різних частин 24-метрової споруди:
-
Основа: Використовували важкі та міцні вулканічні туфи та лаву для надійної опори.
-
Верхня частина: Використовували легкий пористий шлак (пемзу), який спеціально привозили з району Везувію, щоб зменшити вагу купола і стін.
Такий рівень знань матеріалознавства, на думку вчених, є прямим доказом того, що римська архітектура була набагато технологічнішою, ніж ми звикли думати.
