Самовільне залишення частини (СЗЧ) під час воєнного стану є тяжким злочином. Як відомо, незнання закону не звільняє від відповідальності. Тому кожному військовому буде корисно знати, чим такі дії можуть для нього обернутися.
Самовільне залишення частини – це коли військовослужбовець залишає територію військової частини, де він служить, без попередньої згоди керівництва. Такі самостійні дії вважаються незаконними й суворо караються.
Отже, СЗЧ настає не з того моменту, коли військовослужбовець покинув територію частини, а тільки через 72 години його відсутності для строковиків і через 10 діб для тих осіб, що є контрактниками. До речі, якщо військовослужбовець після лікування в госпіталі або переведення в інше місце теж не повертається на службу протягом зазначеного часу, такі діяння також прирівнюються до СЗЧ.
Відповідно до чинного законодавства, в разі подібних діянь порушник може понести наступне покарання: позбавлення волі строком 5-10 років у відповідність до ст. 407 (Ч3). На рішення суду впливають такі фактори, як причина, з якої порушник покинув військову частину, чи повернувся він самостійно тощо.
Як відомо, людина може порушити закон з причин особистого характеру (розв’язання особистих питань) або через конфлікти з командуванням, або конфліктів з товаришами по службі. Це найбільш регулярні випадки. Ротація, навчання, лікування, не вважаються порушенням.
Розшук при СЗЧ – як це відбувається
Одним з поширених методів встановлення правопорушень є службове розслідування. Метою такого розслідування є визначення порушень, їх характеру, причин і обставин. Наказ про проведення службового розслідування складає командир, й таке розслідування може тривати до одного місяця. Після цього готується акт розслідування, в якому відображаються результати.
Випадки порушень можуть призвести до серйозних наслідків, таких як виключення зі списків військової частини, зупинка виплат, а також зупинка різних видів забезпечення. У разі СЗЧ (стаття 407 ККУ) зі зброєю необхідно швидко оповістити командира та оперативні служби. У таких випадках командир вживає заходів для затримання порушника та його доведення до уповноважених посадових осіб.
Однак у деяких випадках інформація про порушення може бути неправдивою. Іноді командування може не знати про перебування військовослужбовця на лікуванні або виконання бойового завдання. У таких випадках необхідно якомога швидше надати інформацію про причину відсутності та докази. Можливість оскарження наказу командира існує для припинення службового розслідування і відновлення на робочому місці.
Дезертирство та СЗЧ
Самовільне залишення частини (СЗЧ) – це злочин, при якому військовослужбовець не з’являється на службу у встановлений час без поважної причини та не повідомляє про це командиру. СЗЧ може мати різні причини, наприклад, особисті проблеми або незгоду з умовами служби, однак, неявка на службу може негативно вплинути на виконання бойових завдань і порушити дисципліну у військовій частині. Залежно від ситуації, СПО може бути кваліфіковано як проступок або злочин.
Дезертирство – це більш серйозний злочин, коли військовослужбовець йде з військової частини та не повертається, дезертирує. Це може бути викликано різними причинами, такими як страх за життя або відмова від участі в бойових діях. Дезертирство є порушенням основних принципів військової дисципліни та може мати серйозні наслідки, включаючи кримінальне переслідування, розшук і військовий суд.
