Астрономи вперше отримали точні дані, що підтверджують: пояс астероїдів між Марсом та Юпітером поступово втрачає свою масу. Як пише Universe Today, група вчених під керівництвом Хуліо Фернандеса з Університету Республіки (Уругвай) розрахувала, що щорічно пояс втрачає близько 0,0088% своєї активної речовини.
Куди зникають астероїди?
Хоча ця цифра здається незначною, в масштабах мільярдів років вона перетворюється на величезний потік матерії. За розрахунками вчених, близько 20% речовини залишає пояс у вигляді астероїдів та метеороїдів. Частина з них перетинає орбіту Землі і згоряє в атмосфері як метеори (“падаючі зірки”).
Решта 80% втраченої маси подрібнюються до стану космічного пилу. Саме цей пил, розсіяний у Сонячній системі, ми можемо іноді спостерігати як зодіакальне світло — слабке світіння на небі перед світанком або після заходу сонця.
Чому пояс астероїдів втрачає масу?
Пояс астероїдів — це, по суті, “будівельне сміття”, що залишилося після формування Сонячної системи. З цих уламків могла б утворитися ще одна планета, але близько 4,6 млрд років тому потужний гравітаційний вплив Юпітера зробив зіткнення між ними руйнівними, а не об’єднуючими.
Гравітація Юпітера, Сатурна та Марса продовжує впливати на пояс і сьогодні, “викидаючи” уламки з їхніх орбіт. Ті ж астероїди, що залишаються, продовжують стикатися і поступово перемелюються на пил.
Що це означає для Землі?
Розуміння еволюції поясу астероїдів важливе не лише для вивчення історії, а й для оцінки сучасних ризиків. Дослідження підтверджує геологічні дані: у минулому бомбардування Землі та Місяця метеоритами було набагато інтенсивнішим. Вчені підрахували, що близько 3,5 млрд років тому пояс був у півтора рази масивнішим, а швидкість втрати речовини — вдвічі вищою.
Автори статті наголошують, що великі фрагменти, які залишають пояс, можуть опинятися на орбітах, що перетинають Земну, і становити пряму загрозу для нашої планети. Таким чином, вивчення цих процесів допомагає краще оцінювати небезпеку метеоритних ударів.
