Методи кріплення ендопротеза кульшового суглобу

Методи кріплення ендопротеза кульшового суглобу

Ендопротезування тазового суглоба – один із найбільш затребуваних і найчастіше використовуваних методів хірургічного лікування наслідків складних патологій на кшталт асептичного некрозу головки стегнової кістки, коксартрозу, ревматоїдного артриту та дисплазії суглобової западини. Окремий напрямок імплантології – лікування наслідків важких переломів шийки стегна.

Операція досить складна, але малотравматична. У 98% випадків хірургічне втручання відбувається без ускладнень. Однак багато пацієнтів відчувають страх перед операцією, що логічно з огляду на складність ситуації. Є думка, що рівень страху знижується, якщо пацієнт знає, що таке ендопротез кульшового суглоба, як він кріпиться та функціонує. Детально про це за посиланням медичного центру https://medicalplaza.ua/content/endoprotezirovanie-tazobedrennogo-sustava

Що являє собою ендопротез

Сучасні ендопротези – досить складні технічні вироби, здатні витримувати регулярні та великі навантаження. По вигляду і конструкції штучний протез схожий на природний кульшовий суглоб, але відмінності все-таки є.

З чого складається ендопротез:

  • штучна вертлужна чашка, яку встановлюють на місце вертлужної западини;
  • керамічний або поліпропіленовий вкладиш, що виконує роль хрящової тканини у суглобі;
  • головка ендопротезу, яка разом із вкладишем є найважливішою частиною всього протезу;
  • ніжка ендопротезу – кріпиться у стегнову кістку.

Для виробництва ендопротезів використовуються різні види матеріалів, що нейтральні до хімічних та механічних впливів. Ніжку протеза виготовляють або із медичного металу, або із спеціального міцного сплаву. Головка ендопротезу – метал чи кераміка. Вкладиш частіше виготовляють із якісного поліпропілену, а вертлужну чашу із металу, кераміки або змішаних сплавів.

Методи кріплення ендопротеза кульшового суглобу

Як кріпиться ендопротез

У ході операції спочатку готують стегнову кістку. Деформований кульшовий суглоб видаляється за допомогою медичної хірургічної пилки, внутрішня частина кістки вирізається під ніжку протеза. Фіксація ніжки ендопротезу може бути цементною та безцементною. У першому випадку використовують особливий клей (медичний цемент), але є й альтернатива використання спеціального протезу з особливою формою ніжки.

Як тільки ніжка буде надійно зафіксована в стегнової кістки, хірург переходить до формування вертлюжної чаші для протезування голівки. Вертлужна западина розширюється під чашу, яку жорстко кріплять на підготовлене місце. Якщо вкладка під головку протеза керамічна, вона вже встановлена ​​в чаші. Якщо вкладка поліпропіленова, то її встановлюють лише після зчленування з головкою ендопротезу.

Інвазивне втручання триває близько двох годин. Як знеболюючий засіб використовують загальний наркоз або спинальну анестезію. Наприкінці операції рану зашивають, а ногу фіксують за допомогою спеціального бандажу чи ортезу. Зазвичай, через 2-3 дні після інвазії пацієнт може самостійно стояти і повільно ходити, використовуючи ходулі або тростину. Повноцінне відновлення займає кілька тижнів, іноді місяців – залежить від віку пацієнта та складності проведеної операції.

Приєднуйтесь до нас у Google News, Facebook, Telegram та Twitter.