Чи можливий новий вибух на ЧАЕС? Вчені пояснили загадковий стрибок нейтронів під саркофагом

Новина про зростання кількості нейтронів у надрах зруйнованого 4-го енергоблока Чорнобильської АЕС змусила світ здригнутися від страху перед можливою самопідтримуваною ланцюговою реакцією. Проте нове масштабне дослідження заспокоює: ядерний “монстр” не прокидається.

Як повідомляє видання Earth.com з посиланням на статтю в журналі Nuclear and Radiation Safety, причиною аномалії стала зміна вологості, а не запуск нових ядерних процесів.

Що зафіксували датчики

Система моніторингу ядерної безпеки, яка складається з мережі детекторів всередині руїн реактора, зафіксувала тривожний стрибок нейтронної активності ще у 2019 році. Особливе занепокоєння викликав датчик, розташований у зоні парового клапана біля основи зруйнованого ядра — там, де сконцентровані великі обсяги розплавленого ядерного палива.

Однак після різкого зростання показники поступово знизилися і стабілізувалися на новому рівні. Це наштовхнуло вчених з Інституту проблем безпеки АЕС НАН України на думку, що справа не в поділі ядер.

Винна вода, а не уран

Дослідники з’ясували, що ключову роль відіграв Новий безпечний конфайнмент (Арка), яким накрили станцію. Ця гігантська споруда змінила клімат всередині зруйнованого блока: він почав висихати.

1. Міграція вологи: Коли конструкція почала сохнути, вода, яка роками накопичувалася в тріщинах лавоподібних матеріалів (суміш палива, бетону та піску), почала випаровуватися або переміщатися.

2. Нейтронна фізика: Вода є уповільнювачем нейтронів. Коли її кількість змінюється, змінюється і те, як нейтрони відбиваються та потрапляють на датчики.

3. Ефект конденсату: Вчені помітили, що вода конденсувалася, а потім випаровувалася прямо всередині свердловини з датчиком. Це тимчасово спотворювало сигнал, створюючи ілюзію зростання активності.

Чи є загроза вибуху?

Комп’ютерне моделювання дало однозначну відповідь: ні.

Для того, щоб почалася неконтрольована ланцюгова реакція (як при вибуху або роботі реактора), в одному місці має бути критична маса урану. Розрахунки показали, що в уламках під саркофагом концентрація палива недостатня для самопідтримуваної реакції.

«Самі уламки є хімічно складними і насиченими порожнинами. Кластер протягом всього часу залишався у безпечній зоні, а зміни були спричинені рухом води через пористі матеріали», — йдеться у висновках вчених.

Тож, попри лякаючі заголовки, фізика процесів під куполом ЧАЕС залишається під контролем, а “стрибки” датчиків є наслідком висихання об’єкта, що, по суті, є позитивним процесом.