Гемангіоми – це невеликі червоні плями або вузлики на шкірі, розмір яких зазвичай становить від 1 до 5 мм. Вони мають вигляд яскраво-червоних папул і утворюються під поверхнею шкіри з новоутворених капілярів. Найчастіше гемангіоми на тілі з’являються на тулубі чи руках, рідше – на ногах, обличчі, стопах, кистях чи навіть на волосистій частині голови. Іноді їх можна сплутати з родимками, проте вони мають характерний насичено-червоний колір.
Про це повідомляють Новини Планети з посиланням на National Library of Medicine.
У медицині гемангіоми відомі також під іншими назвами: ангіоми дорослих, «старечі ангіоми» або «плями Кемпбелла-де-Моргана». Вони мають властивість збільшуватися з віком і з’являтися у більшій кількості. Статистика показує, що після 30 років ймовірність появи червоних родимок зростає, а серед людей старше 75 років близько 75% мають хоча б кілька таких утворень. Приблизно 5–41% молодих людей у віці до 20 років також можуть мати поодинокі ангіоми.
У більшості випадків гемангіоми на шкірі не становлять небезпеки для здоров’я. Вони є доброякісними судинними пухлинами і не перероджуються у рак. Проблеми можуть виникнути лише у разі травмування, коли з’являється невелика кровотеча. Важливо враховувати, що подібні утворення іноді плутають із небезпечними хворобами, наприклад з амеланотичною меланомою, тому за підозрілих змін слід звертатися до лікаря.
Точної причини виникнення гемангіом наука поки не встановила. Відомо, що вони пов’язані з процесом старіння організму, а також можуть мати генетичне підґрунтя. Факторами ризику вважають прийом окремих ліків, зокрема імуносупресантів, деякі системні захворювання, рідкісні інфекції та навіть можливий зв’язок із вірусом герпесу 8 типу. У поодиноких випадках масова поява ангіом може бути ознакою серйозних хвороб.
У більшості випадків спеціального лікування гемангіом не потрібно. Їх видаляють лише тоді, коли вони створюють естетичний дискомфорт, постійно травмуються або є підозра на злоякісний процес. Для цього застосовують різні методи: електрокоагуляцію, лазерне видалення, криотерапію чи хірургічне втручання. Важливо пам’ятати, що після процедури на місці може залишитися невеликий шрам.
