Більше ніякої містики: вчені нарешті зрозуміли, як жителі острова Пасхи рухали 80-тонні статуї без техніки

Одна з найбільших загадок історії — хто і яким чином створив тисячі гігантських бовванів на ізольованому острові в Тихому океані — офіційно вирішена. Нові докази повністю руйнують стару теорію про могутню централізовану владу та тисячі рабів.

Про сенсаційне відкриття повідомляє Daily Mail, посилаючись на дослідження групи археологів.

Сімейний підряд замість імперії

Десятиліттями історики вважали, що для виготовлення та транспортування статуй моаї (вагою від 12 до 80 тонн) була потрібна складна ієрархія, вожді та армія робітників. Проте сучасне 3D-сканування головного кар’єру на острові показало зовсім іншу картину.

Дослідники ідентифікували 30 унікальних “майстерень”. Кожна з них належала окремому невеликому клану або навіть родині.

«Ми бачимо окремі майстерні, які насправді відповідають різним клановим групам, що інтенсивно працюють у своїх конкретних районах», — стверджує професор Карл Ліпо з Університету Бінгемтона.

Більше того, кожен клан мав свій художній стиль. Наприклад, деякі статуї мають більш “жіночі” риси обличчя, що підтверджує індивідуальний підхід майстрів, а не конвеєрне виробництво під наглядом наглядачів.

Як змусити каміння “ходити”

Друга частина відкриття стосується транспортування. Раніше вважалося, що статуї тягнули лежачи на дерев’яних колодах, що вимагало вирубки лісів та сотень людей.

Нові дані свідчать про геніальну інженерну хитрість рапануйців:

• Команда: Для різьблення вистачало 4-6 майстрів, а для підтримки — ще 10-20 родичів.

• Метод: Статуї переміщували вертикально. Використовуючи мотузки, люди розгойдували моаї з боку в бік, змушуючи їх “крокувати”.

• Дороги: Спеціальні шляхи на острові мали увігнуту форму, що допомагало стабілізувати статую під час розгойдування.

Експеримент довів, що всього 18 людей здатні “водити” багатотонну скульптуру, прикладаючи мінімальні зусилля після старту руху.

Це дослідження остаточно доводить: острів Пасхи не був жорсткою монархією. Це було суспільство вільних родин, які конкурували та співпрацювали, створюючи шедеври без примусу.